Соціально-психологічна служба

Лист МОН від 21.08.23 №1/12492-23 «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2023-2024 навчальному році»

👇Завантажити можна за посиланням:  https://drive.google.com/file/d/1ZMrGsMG5Py_6291KnS_ZD0ouS9nwnY99/view

Практичний психолог  – Станіславська Людмила Іванівна

графік роботи з 9.00 до 18.00 

 Соціальний педагог  –  Харчос Юлія Володимирівна

      графік роботи з 9.00 до 18.00

Соціально – психологічною службою проводяться:

  •  Індивідуальні консультації для батьків, педагогів, гімназистів;
  •  Психодіагностика;
  •  Групова психокорекційна робота з учнями (розвиток основних психічних процесів: мислення, увага, пам’ять тощо);
  •  Профорієнтація учнів старших класів;
  •  Гурток за програмою «Цікаве спілкування» (для учнів 1– 5 кл.);
  •  Гурток за програмою «Життєва компетентність особистості» (для учнів 8– 10 кл.);
  •  Проведення соціально – просвітницьких та психологічних тренінгів для  батьків та гімназистів.

Індивідуальні консультації проводяться  у   кабінеті психологічної служби,  2-й поверх.

ГРАФІК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ

СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ

ПІБ

консультанта

Понеділок Вівторок Середа Четвер П’ятниця Примітки
 

Станіславська Людмила

Іванівна

 

12.00 – 13.00

15.00 – 16.00

 

12.00 – 13.00

15.00 – 16.00

 

12.00 – 13.00

15.00 – 16.00

 

12.00 – 13.00

15.00 – 16.00

 

12.00 – 13.00

15.00 – 16.00

 

практичний психолог

 

Харчос Юлія Володимирівна

 

11.00 – 12.00

 

14.00 – 15.00

 

11.00 – 12.00

14.00 – 15.00

 

 

11.00 – 12.00

14.00 – 15.00

 

11.00 – 12.00

14.00 – 15.00

 

11.00 – 12.00

14.00 – 15.00

 

соціальний педагог

 

Примітка:

Через класного керівника батьки можуть повідомити про зручний для них  день та час консультації

Тематика звернень до психолога:

  •  Непорозуміння у спілкуванні з власними дітьми;
  •  Психофізіологічні особливості віку;
  •  Труднощі  у  навчанні;
  •  Взаємини між дітьми у класному колективі;
  •  Стосунки з учителем;
  •  Вибір майбутньої професії;
  •  Проблеми підліткового віку;
  •  Адаптація дитини до умов нового навчального середовища;
  •  Допомога у розв’язанні  особистісних проблем тощо.

Тематика звернень до соціального педагога:

  •  Захист прав та лобіювання інтересів дітей в різних організаціях;
  •  Супровід малозабезпечених та багатодітних сімей;
  •  Інформування про районні та  міські організації (служби, фонди) по роботі з дітьми;
  •  Негативні звички;
  •  Підтримка обдарованих дітей тощо.

 

Презентація “Психологічний аналіз”


Тема: «ТОЛЕРАНТНІСТЬ».

Мета: ознайомити учнів з поняттям «толерантність»; розвивати навички безпечної поведінки; уміння приймати рішення та поважати думки і права інших; розвивати вміння взаємодіяти з іншими.

Обладнання: аркуші паперу, маркери, паперові серветки, правила групи.

Хід заняття:

  1. Привітання.

Мета: створити доброзичливу, позитивну атмосферу.

Психолог: кожен з вас по черзі назве ім’я та притаманну йому рису характеру. (Обговорюють враження від вправи).

  1. Вправа «Правила групи».

Мета: нагадати правила, налаштувати групу на продуктивну взаємодію(Обговорення).

  1. Вправа «Сніжинки»

Мета: навчити розуміти унікальність кожної людини.

Психолог: у кожного з вас є паперова серветка. Візьміть її в руки і дійте за моїми вказівками. Отже:

–        складіть аркуш навпіл,

–        відірвіть правий верхній куток,

–        знову складіть аркуш навпіл,

–        знову відірвіть правий верхній куток,

–        знову складіть аркуш навпіл,

–        знову відірвіть правий верхній куток.

Виконайте цю процедуру доти, доки вона буде можлива. Тепер розкрийте свою сніжинку і знайдіть таку саму (Обговорення).

  1. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: активізувати знання учнів.

Психолог: зараз ви поділитесь на групи за принципом «день-ніч». На листках кожна команда напишіть асоціації до слова «толерантність», дайте відповідь на запитання «Чим саме люди можуть відрізнятися?» (Обговорення презентацій)

Отже, толерантність:

– якість, що проявляється у визнанні права бути іншим,

– ознака вищої гідності, яка полягає у вмінні бути терпимим до недосконалості інших людей,

– терпима стриманість до того, кого не люблять , не схвалюють,

– доброзичливе, терпиме ставлення до думок, почуттів, поглядів інших людей,

– активна життєва позиція, яка передбачає пошану і захист прав людини.

  1. Анкета «Чи толерантні ви?»

Мета: визначити наявність толерантного ставлення в учнів.

Психолог: дайте  ствердну чи заперечну відповідь на такі запитання:

  1. Чи можете Ви терпляче пояснити щось зовсім нетямущій людині, аж поки вона не зрозуміє?
  2. Чи вмієте Ви протистояти невпевненості в собі та сумнівам, що підстерігають Вас?
  3. Чи можете терпляче долати труднощі?
  4. Чи вмієте залишатися спокійним у складній ситуації?
  5. Чи можете спокійно відреагувати на критику у Вашу адресу?
  6. Чи може Вам увірватися терпець, коли довго щось чекаєте?
  7. Чи завжди Ви готові вислухати іншу людину?
  8. Чи готові Ви прийти на допомогу будь-якій незнайомій людині, якщо маєте таку можливість?

Якщо у Ваших відповідях  більше чотирьох «ні», то Вам варто попрацювати над формуванням толерантного ставлення до інших людей.

  1. 6. Інформаційне повідомлення.

Психолог: кожне суспільство складається з великої кількості різноманітних груп. І кожна людина є учасником таких об’єднань. Тому її обов’язок як громадянина полягає в тому щоб навчитися жити разом з іншими, намагатися принести користь суспільству, людям. Співіснуючи в мирі і злагоді, люди зміцняються духовно. Навчитися жити разом – це означає навчитися толерантності. Найбільша майстерність – прожити життя, унеможливівши конфлікти, допомагаючи у складну хвилину людям, підтримуючи, розуміючи інших.

  1. 7. Завершення. Вправа «Імпульс»

Стоячи у колі, взятися за руки й по черзі передавати «імпульс доброти», швидко стискаючи долоню сусіда справа наліво. Психолог першим посилає сигнал і останнім його  приймає, сповіщаючи про завершення вправи піднятою рукою.

 


Тема: Вплив комп’ютерної техніки на людину.

Мета: ознайомити аудиторію з впливом ІКТ на організм людини, попередити комп’ютерну залежність учнів.

Завдання:

  • розширити діапазон знань учнів з профілактики комп’ютерної адикції;
  • ознайомити з поняттям «комп’ютерна адикція»;
  • проаналізувати особливості комп’ютерної залежності.

Матеріали: правила групи, аркуші паперу.

Хід роботи:

  1. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.
  2. Вправа «Мій ресурс».

Психолог: Пригадайте найприємніші моменти, ситуації, події, коли ви пишалися собою, раділи своїм досягненням. (Лунає спокійна музика. Учасники закривають очі і розмірковують протягом 3-5 хв.) Чи вдалося кожному з вас знайти додатковий внутрішній ресурс? Можете поділитись думками. Слід пам’ятати що внутрішні ресурси можуть вам допомогти мобілізувати зусилля, поліпшити настрій, повірити в себе.

  1. Вправа «Правила роботи групи».
  2. Бліц-опитування:
  • Чи існує проблема комп’ютерної залежності?
  • Чи мали подібні проблеми ви чи ваші близькі?
  • Як проблема комп’ютерної залежності може вплинути на майбутнє?
  1. Повідомлення.

Існують чинники ризику розвитку комп’ютерної залежності.

Соціальні чинники:

  • Недостатня роз’яснювальна робота в сім’ї;
  • Масова захопленість дітей і дорослих комп’ютерними іграми й мережею.
  • Фінансовий стимул – можливість виграти гроші, граючи в тоталізатор, казино.
  • Відсутність альтернативного дозвілля – небажання або відсутність можливості зайнятися чим-небудь іншим, окрім комп’ютера.

Спадково-біологічні чинники: спадково обумовлена схильність до розвитку певного типу нервової діяльності. Нейроінфекції, черепно-мозкові травми, інтоксикації, тяжкі захворювання спричиняють розвиток органічної неповноцінності головного мозку і формують певні характерологічні властивості людини.

Психологічні чинники: люди, діти з низькою самооцінкою, невпевнені в собі, емоційно нестійкі зазнають труднощів у спілкуванні, їм бракує уваги й підтримки. Саме тому вони схильні до залежності від комп’ютерних ігор й Інтернет-середовища. У грі їм добре: вони сильні, сміливі, успішні…

  1. Вправа «Асоціації».

Психолог: зараз ви поділитесь на три групи, кожна з яких отримає завдання. Назвіть слова, які спадають вам на думку, коли ви чуєте такі слова: Інтернет, комп’ютер, залежність. (Обговорення  завдання).

  1. Вправа «Мозковий штурм».

Психолог:  дайте відповіді на запитання:

  • Що привертає майбутнього адикта у грі? (наявність власного світу, відсутність відповідальності, можливість виправити помилку…).
  • Назвіть основні симптоми, які визначають наявність комп’ютерної залежності? (небажання відволіктися від комп’ютера, постійні спроби відігратись від програшу, почуття емоційного піднесення під час гри, переживання тривоги в разі потреби завершити гру…)
  1. Вправа «Словесний портрет».

Психолог: зараз ви знову поділитесь на групи (дві). У вас є завдання: описати людину, у якої наявні симптоми комп’ютерної залежності, наркомана. (Обговорення вправи).

  1. Вправа «Маріонетки».

Психолог: об’єднайтеся по троє. Два учасники повинні грати роль ляльковода – повністю керувати всіма рухами ляльки-маріонетки, один з учасників грає роль ляльки. Кожен учасник повинен зіграти роль ляльки. Для кожної трійки розставляються два стільці на відстані 1,5- 3 м. мета ляльководів – перекласти ляльку з одного стільця на інший. При цьому людина, яка грає роль ляльки-маріонетки, не повинна чинити опір тому, що з нею роблять ляльководи. Важливо щоб на місці ляльки побували всі учасники. (Обговорення: Що ви відчували, коли були в ролі ляльки? Чи сподобалося вам це відчуття? Чи хотілося що-небудь зробити самому?)

  1. Підведення підсумків.

Психолог: скажіть, будь ласка, що на занятті вам видалося найбільш цікавим? Що не сподобалось на занятті? Чи навчились ви чогось нового?


Вплив компютерної техніки на стан здоровя дитини.

Мета: ознайомити аудиторію з впливом ІКТ на організм дитини, попередити комп’ютерну залежність дітей.

Хід роботи:

У наше бурхливе століття, коли всі сфери життя постійно вдосконалюються й розвиваються, важко знайти будинок, офіс, в яких не було б комп’ютерів. Вони стали невід’ємною частиною нашого повсякдення.

Виникає запитання: наскільки безпечно може почуватися людина за комп’ютером? Про вплив комп’ютера на здоров’я  людини  стали говорити ще в сімдесятих роках минулого століття, але дискусії із цього приводу не вщухають і донині.

Водночас ступінь ризику залежить від того часу, який людина проводить, сидячи за комп’ютером. Почнемо із проблем зору. Проблеми із зором проявляються у вигляді неприємних відчуттів – затуманення зору, різі в очах, головних болей, болючих відчуттів під час кліпання. Суттєве значення має й те, як організовано робоче місце: при неправильному освітленні ризик виникнення проблем із зором значно збільшується.

Надмірне перебування за комп’ютером впливає на різні системи органів людського організму. Особливо небезпечний вплив електромагнітних випромінювань, що спричиняє погіршення зору, погіршення психіки, особливо у підлітків, захворювання м’язів і суглобів.

Основними шкідливими  чинниками, які діють на людину, яка працює за комп’ютером є:

  • Сидяче положення протягом тривалого часу;
  • Дія електромагнітного випромінювання монітору;
  • Стомлення очей, навантаження на зір;
  • Перевантаження суглобів кистей;

     Електромагнітне випромінювання побачити неможливо, тому звичайна людина, навіть не уявляє який негативний вплив подібне випромінювання має на її здоров’я. Найбільші дози випромінювання надходять не від монітора, а від його задньої стінки. Випромінювання впливає не лише на здоров’я , а й на інтелект. Відбувається процес збільшення вроджених аномалій.

     Погіршення зору  прийнято пов’язувати з роботою за комп’ютером здебільшого через те, що під час неправильної роботи відбувається колосальне навантаження на зір.

Спеціальні багаторічні дослідження дали змогу визначити оптимальну тривалість неперервних занять із використанням комп’ютерів для дітей різного віку. Ці дослідження показали, що менша дитина, то раніше у неї з’являються ознаки стомлення. Так, для дітей 5-6 років цей час становить 10-15 хв. Для дітей віком 7-13 років неперервна робота становить 20 хв, а для старших учнів – не більше ніж півгодини. Навіть після нетривалих занять  у дітей з’являються ознаки зорового й загального стомлення: прочервоніння очей, свербіння, головні болі, потемніння в очах, запаморочення.

Проблеми опорно-рухового апарату.

Зріст людини вранці на 2-3 см. Більший як увечері, оскільки хребет помітно стискається від тривалого сидіння або стояння. Якщо ж у людини виявлено навіть незначне викривлення хребта, то це неминуче призводить до затискання основи нерва. Болі посеред спини надалі призводять до  виникнення гастриту  й виразки шлунка. Найкращою порадою для тих, хто хоче зберегти здоровим свій хребет є робити перерву кожні 40-45 хв., роблячи нахили праворуч-ліворуч.

Вплив комп’ютера на мязи й суглоби.

Більшість користувачів, провівши за комп’ютером кілька годин, відчуває біль в ділянці шиї і хребта, оніміння шиї, болі у плечах  і поясниці, поколювання в ногах. Бувають і серйозніші захворювання такі як остеохондроз або синдром зап’ястного тунелю.

Навантаження на нервову систему.

Найуразливішим місцем є не очі, як зазвичай вважають, а нерви. Наприклад, мерехтіння екрана практично нешкідливе для очей, але сильно напружує нерви. шум вентиляторів повільно, але цілеспрямовано послаблює нервову систему, виводить з рівноваги і спричиняє роздратування. Сукупність проблем із зором і хребтом також навантажують нервову систему.

Робота з комп’ютером найбільш впливає на психіку дитини – вона у дітей нестійка, тому надмірне захоплення може стати причиною тяжких наслідків – розвивається підвищена збудливість, знижується успішність, діти стають капризними, примхливими, знижується зацікавленість до інших сфер життя. З обережністю слід ставитись до комп’ютерних занять, якщо в дитини є невротичні розлади або судорожні реакції.

Учені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати, займатися математикою. Корисно бавитись на вулиці, спілкуватись з іншими дітьми. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному світі. Результати виявили:

  • у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, виявляються хронічні зміни у корі головного мозку;
  • комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування й не допомагають у розвитку інших його ділянок;
  • у дітей, які довго грають не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання.

Тому  у дитини потрібно розвивати внутрішній контроль, привчати її до відповідальної поведінки за комп’ютером, оскільки недотримання цих правил може привести до залежності.

Виділяють три стадії залежності. На першій стадії через захоплення грою дитина перестає займатись рештою повсякденних справ, поступово віддаляючись від друзів та родичів. На другій стадії симптоми накопичуються. Якщо дитину силоміць позбавити від мережі, вона  переживатиме почуття схоже на «ломку»: порушується увага, знижується працездатність, з’являються нав’язливі думки, безсоння. Третя стадія – соціальна дезадаптація. Користувач перестає отримувати задоволення від ігор чи спілкування, але продовжує «висіти» в комп’ютері за звичкою.

Щоб попередити залежність слід закладати основи поведінки: приділяти увагу дітям, підвищувати їхню обізнаність щодо загроз комп’ютерного середовища, цікавитись, що діти роблять в Інтернеті і як вони використовують комп’ютер. Треба намагатися регламентувати час, проведений за комп’ютером, заздалегідь планувати прогулянки на свіжому повітрі. Контролювати як дитина використовує комп’ютер – першочергове завдання батьків.